------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 ╙, ╨ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 ╞, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------



   ДОКИ?

   Мина╨ час, минають люди;
   Ми всi ждемо того, що буде,
   I кажем всi: давно вже час,
   Щоб воля та прийшла й до нас,

   А все ©© нема, не йде,-
   А час не жде, а час не жде!..
   А час не жде, а час летить,
   А серце змучене болить,

   Бо довгий гнiт минулих днiв
   Його украй вже пригнiтив,
   I тяжко так, що, може, ми
   Гiркими плакали б слiзьми,

   Якби не гнiт цей днiв тяжких,
   Щоб нас, за довгий час, усiх
   I одслiд навiть з мук навчив
   Ховать в душi без слiз i слiв.

   I так на свiтi живемо,
   На плечах лихо несемо.
   I доки будемо так жить?
   Нiхто не скаже - все мовчить!

   1881



   ДО ПРАЦI

   Праця ╨дина з недолi нас вирве:
   Hумо до працi, брати!
   Годi лякатись! За дiло святе╨
   Смiло ми будему йти!

   Праця ╨дина нам шлях утору╨,
   Довгий той шлях i важкий,
   Що аж до щастя i долi пряму╨:
   Нумо до працi мерщiй!

   Праця не згине мiж людьми даремне:
   Сонце засвiтить колись,-
   Дякою нас тодi люди згадають -
   Нум же! До працi берись!

   Хоч у недолi й нещастi звiку╨м -
   Долю онукам дамо!
   Ми на роботу на свiт народились,
   Ми для борнi живемо!

   Смiливо ж, браття, до працi ставайте,-
   Час наступа╨ходiм!
   Дяка i шана робiтникам щирим!
   Сором недбалим усiм!

   1881



   КУРИ ТА ЛАСТIВКА

   "Бiга, як курка з яйцем".

   "Куд-куд-кудак! куд-куд-кудакi
   Я╨чко я знесла гарненьке:
   Нехай iде та дивиться усяк,
   Яке воно у мене чепурненьке.
   Куд-куд-кудак! сюди iдiть!" -
   Так Глиняста з хлiва кричить.
   Рiд курячий на те репетування
   Iз бур'янiв,
   Iз смiтникiв
   Збира╨ться, щоб курчине придбання
   Побачити, сокоче й сокотить,
   Аж зирк - тут Ластiвка сидить,
   На сонечку моторна чепуриться,
   На диво ж те й не дума╨ дивиться.
   "А ти сидиш? Оце!..
   Чом не летиш дивитись на яйце?
   Ти глянь - яке!" - "Та годi сокотiти! -
   Говорить Ластiвка.-Чого ще там глядiти?
   Хiба вже я не бачила я╨ць?
   Сама несла й виводила я дiти
   I вам скажу я навпростець:
   Ви галас любите чинити
   Iз кожного яйця свого
   I дивом робите його,
   Мо'в рiч зробили превелику,
   Я╨ць же на свiтi без лiку,
   Бо яйця кожен птах собi несе,
   I найдурнiший зробить се".
   Омельку, братiку! от як тебе почую,
   Як кажеш про сво© великi© дiла,-
   Так i згадаю Курку навiсную,
   Що i вона сво╨ яйце знесла...

   1896.



   ПОДИВИСЬ!

   Подивись: весна устала,
   Сипле пишними квiтками:
   Подивись: веселим птаством
   Ожили степи з лiсами;
   Подивись: в безкра©м небi
   Сонце-велетень пала╨;
   Подивись: земнi© груди
   Хлiбороб плугами кра╨;
   Подивись: життя устало,
   Днi лишають золотi©;
   Подивись - i встань до працi
   Повний сили i надi©!..

   1885



   СОРОКА

   Покинувши лiси сво©,
   Сорока в город полетiла.
   Там по садках тинялася без дiла,
   Довгенько по гаях не бачено ©©...
   Всi думали: пропала Бiлобока,-
   Аж ось - сусiль![1] - вернулася Сорока!
   Вернулася i зараз крик такий
   Вона зняла, що лiс озвавсь луною:
   "Сюди! сюди! злiтайтеся мерщiй!
   Послухайте! до вас я з новиною!"
   От стрепенувся лiс, летять пташки,
   Летять великi птицi,
   Орли, i Соколи, Зозулi i Шпаки,
   Тихенькi Солов'© i гомiнкi Синицi.
   Злетiлися, посiли на гiллi -
   А що то скаже ©м та городянська штука?
   "Послухайте мене, великi i малi!-
   Озвалася вона,╨ в мене вам наука.
   Ну, де ви живете? що зна╨те, дурнi?
   Самi все лiсовi пiснi
   Спiва╨те, як i спiвали!
   Покиньте ©х! не тi часи настали:
   Тепер путящий спiв
   Не тут, серед га©в,-
   Нi, тут дурнi патяки,-
   А в городi - отам спiваки!..
   Отам пiснi... Навчилась ©х i я...
   Вже годi слухать Солов'я,
   Послухайте мене, спiвання ж бо яке!..
   Скреке!.. скреке!.. скреке!.."

   Вона ще довго скрекотiла,
   А далi Шпак на те загомонiв:
   "Та ну бо вже! Не буде дiла!
   Ми це од тебе чули спiв,
   А iншого, як ти не вмiла,
   То й город не навчив.
   Була ти й будеш скрехотуха,-
   Чого ж ти нам драту╨ш уха
   Та бешкет робиш на весь гай?
   Хай кожен так собi спiва╨,
   Як хто зумi╨ i здола╨,-
   Усяким спiвам волю дай,
   То й буде в нас спiвучий край!..

   [1] Сусiль (дiалектне) - раптом, несподiвано.



   ВЕСНЯНI СОНЕТИ

   Весна iде! В повiтрi молодому
   Далекий крик мандрiвних журавлiв
   Вже розiтнувсь: ключем вони додому
   У рiдний край летять з чужих кра©в.
   Весна iде! Веснянки задзвенiли,
   Луна╨ спiв по луках i гаях -
   Мов устають новi могутнi сили
   В людських серцях, придавлених серцях.
   I в грудях знов солодкi© бажання,
   I в грудях знов устали поривання,
   I встала знов надiя молода.
   О, весно, йди! всi ждуть тебе, кохана:
   I небо жде, i жде весна приспана,
   I лiс, i степ, i скована вода.

   * * *

   Весна прийшла! Га© зазеленiли,
   I перший квiт, квiт весняний процвiв,
   I одинцем самотнiм на могилi
   Цар степовий, орел могутнiй, сiв.
   I скрiзь живе повiяло дихання,
   I скрiзь життя устало молоде,-
   Се час квiток, i спiвiв, i кохання,
   Як бог ясний, сiяючи iде.
   Його навкруг усяке серце чу╨,
   I кожен квiт квiт другий поцiлу╨,

   * * *

   I кожен лист до листу прихиливсь
   Iди у гай! Життя тако© сили
   Не стрiнеш ти нiде: iди у гай!
   Спiвцi-пташки туди вже прилетiли -
   Навчись у ©х, навчися i кохай!
   Iди у гай! Там не самi вже квiти,
   I не самi пташки тепер снують,
   I не самi веселi й вiльнi дiти
   З квiток ряснi вiнки собi плетуть -
   Нi, там тепер зливаються з устами
   Уста палкi i, сплiвшися руками,
   Там пари йдуть серед рясних кущiв.
   I я iду у нетрю у густую
   I звiдусiль гучноголосий чую
   Природи спiв, новий веселий спiв.

   * * *

   Вона спiва, що згинули морози,
   Що сонце вже засяло в небесах,
   Щоб висушить усi блискучi сльози,
   Що ще тремтять на травах i квiтках.
   Воно зiйшло i сльози розтопило,
   I в мене теж нема╨ слiз гiрких,
   Бо сонце й ©х ласкаво обсушило,
   I перед ©м у серцi бiль затих.
   I про одно я сонце ще благаю:
   Ой, обсуши ти сльози всi до краю
   Усiм смутним на всiй землi смутнiй:
   Щоб пiднялись затоптанi© сили
   I щоб веснi всi душу вiдчинили,
   Життям новим щоб жить могли у ©й!

   * * *

   Вже в далинi високiй сяють зорi,
   Густий туман над озером повис,
   I спить земля, i води сплять прозорi,
   I тихо спить густий зелений лiс.
   Десь на селi далеко пiсня лл╨ться,
   То голоснiш, то затиха вона...
   Iз стiн душних на волю серце рветься
   Туди, де нiч пану╨ запашна.
   О, я пiду, бо не пiти несила,
   Бо i менi нiч зорi засвiтила,
   Бо i менi сприя весна моя.
   Скорiш туди! Як вiльно дишуть груди,
   Який простiр обняв мене зусюди,
   Як пахне скрiзь i мiсяць як сiя!

   * * *

   Рясний садок i затишний я знаю
   I знаю там ще вишню я одну -
   Було не раз, турботний, дожидаю
   Я в той садок ©©, мою весну.
   Але ж тепер чому ©© нема╨?
   Чом вишня та сто©ть в самотинi
   I так, як перш, до мене не схиля╨
   Гiлки сво© квiтущi й запашнi?
   Я жду ©©,- i в тишi одинокiй
   Хвилини йдуть, неначе довгi роки,
   Ще треба ждать, а серце ж то не жде...
   Хвилина... двi... i - ось уже я чую
   Крiзь тишу ту безгучную, нiмую
   Мов шелест там, немовби хтось iде.

   * * *

   Вона! вона! я бачу - мiж кущами
   Рукав уже з сорочки забiлiв;
   Ще мить одна - тремтячими руками
   Я стан ©© дiвочий обхопив.
   Ще мить одна - злилися ми устами...
   Вона прийшла, прийшла уже вона,
   Найкращий квiт мiж пишними квiтками.
   Що нам да╨ багатая весна.
   Гей, нахили сво© ти, вишне, вiти!
   Нехай тепер нiхто, нiхто на свiтi
   Не бачить, як я щастя повну п'ю!
   Нехай нiхто - нi зорi, анi люди -
   Не вiда╨, як пригорнув на груди
   До себе я коханую мою!

   * * *

   Я нiч не спав,- заснуть не мав я сили,
   I бачив я, як зорi веснянi
   В досвiтнiй час i мерхли, i бiлiли,
   I потiм всi погасли в далинi.
   I як туман хвилястими клубками
   I воду скрiзь, i землю повивав,
   I свiт увесь з землею й з небесами,
   Здавалося, в туманi потопав.
   Туманi туман! на сходi не яснiло...
   Невже й тебе, одвiчне╨ свiтило,
   Вiн погасив, i смерть все обняла?
   Але ще мить - i промiнь рве завiсу,
   Дощ золотий линув на все з-за лiсу:
   То сонце йде, бог свiту i тепла!

   * * *

   Скорiш! Скорiш! од сiрого туману
   Самi шматки зосталися - ще мить
   I сонце ось, вiта свою кохану
   I всю ©© промiнням золотить.
   Горить! пала!.. Блискучою стягою
   Старий Днiпро серед степiв прославсь;
   Киваючи рясною головою,
   Зелений лiс до сонця засмiявсь.
   I все живе. Дзвенять в повiтрi згуки,
   Дзвенять га©, дзвенять степи i луки,
   I свiт увесь, зда╨ться, задзвенiв.
   Чого ще ждать? Скорiш, мерщiй у поле,
   Мерщiй у степ! Я вп'юсь тобою, воле,
   Серед мо©х незмiряних степiв!

   * * *

   Лежали скрiзь замети снiговi©,
   Давили все, загинуло життя,
   I не було, здавалося, надi©
   На кращих днiв квiтущих вороття.
   Тодi весна крилом сво©м махнула,-
   I полилось i свiтло, i тепло,
   I знов життя земля в собi почула,
   I все навкруг засяло й зацвiло.
   I степ старий,- i гордий, i багатий,-
   Убрався скрiзь в ясно-зеленi шати,-
   На ©х з квiток процвiтанi лиштви.
   Ожив, дихнув, i запашне дихання
   Послав лiсам, горам на привiтання,
   I свiт почув: воскресни i живи!

   * * *

   I свiт воскрес! I, працiвник великий,
   Устав орач i плуг важкий пiдняв.
   Де був колись пустир одвiчно-дикий,-
   Вiн борозну найпершу проорав.
   I цiлини великi скиби чорнi
   Лягли в степу. Насiння золоте
   Впаде на ©х, - на нивi неозорнiй
   Хлiб дорогий, налившися, зросте.
   Нехай росте, пиша на нашiм полi!
   Колись i ти, сiвачу правди й волi,
   На рiдний степ повинен ще прийти.
   Чи прийдеш ти? Лежить земля без дiла,
   Кра©на вся неначе занiмiла -
   Чому ж не йдеш? Чому загаявсь ти?

   * * *

   В степу рвачкий на волi вiтер вi╨,
   По свiту вiн гуля╨, де схотiв,
   I бачить: скрiзь недоля горе сi╨,
   I повен свiт нещастiв i жалiв.
   О, вiтре мiй! Тобi нема припини
   I можеш ти до бога долинуть,-
   Скажи, коли нам ждать тi© хвилини,
   Що доля всiм дасть широко дихнуть?
   Ти, може, чув?.. Терпiти вже несила,
   I мука всiм серця давно стомила,
   I вже снаги нема ©© знести -
   Давно вже час!.. Вже серце знемага╨...
   Дмухнув рвачкий - i вже його нема╨,
   Одмову теж - шукай у полi ти!

   * * *

   Та де вона? Невже ©© й не мати?
   А вiтер знов неначе повiйнув -
   "Гей-гей, воли, не гайтеся орати!"
   Далекий згук за вiтром долинув.
   Це там орач оре велику ниву
   Серед твердих незайманих степiв
   I заклика на працю нелiниву -
   Я в тих словах одмову зрозумiв.
   Так, се вона, вiдмова на питання!
   Зникають геть зневiра та вагання,
   Що душу всю вже змучили украй.
   Одмова тут - i проста й зрозумiла:
   Працюй, борись, аж поки буде сила,
   I всiх людей до працi закликай!

   1888



   ПРИХОДИТЬ ЧАС

   Приходить час, приходить час, -
   Сказати кожен мусить з нас,
   Чи вiн народу вiрний син,
   Чи тiльки раб похилий вiн,
   Чи раб похилий, чи бо╨ць -
   Хай кожен скаже навпростець!
   I де вiн стане: чи до тих,
   Що в путах скованi гидких,
   Народ i край свiй продають
   Панам, що кров iз його п'ють, -
   А чи до смiливих борцiв,
   Що серед бурь, похмурих днiв
   За рiдний край, за нарiд свiй,
   За долю-волю йдуть у бiй?
   Приходить час, зайнявся свiт
   I вiльним душам шле привiт:
   Озвiться всi, хто ╨ навкруг:
   Хто нищий раб, хто волi друг?

   [1903]



   СМУТНI КАРТИНИ

   Убогi© ниви, убогi© села,
   Убогий, обшарпаний люд,-
   Смутнi© картини, смутнi-невеселi,
   А iнших не знайдеш ти тут.

   Не став би дивитись, схотiв би забути,
   Так сили забути нема:
   То рiднi© села, то рiднi© люди,
   То наша Вкра©на сама!..

   1883



   * * *

   Я кохаю тi хмари похмурi,
   Що пiд час велетенсько© бурi
   Як озвуться, то слово ©х - грiм,
   А ударять - перуном палким,-
   I здригнеться земля серед бурi,
   Як гуркоче розгнiваний грiм.
   Я кохаю ту квiтку маленьку,
   Що i вiтрик злама╨ бiдненьку:
   У громами сполоханi днi
   Захищать ©© любо менi,
   Боронити вiд лиха бiдненьку
   В блискавками сполоханi днi.

Last-modified: Tue, 08 Oct 2002 08:40:22 GmT